Ви перебуваєте: ДІАГНОСТИКА

А. Д. Демченко (1964), досліджуючи сперму чоловіків різних вікових груп, показав, що з віком концентрація в ній кальцію підвищується, а рівень фосфору знижується. У цілому іонний склад сперми при різних порушеннях плідності ставиться до маловивчених питань

Великої уваги заслуговує біохімічний склад сперматозоонов. Згідно даним Sandritter (1962), у базальному відрізку голівки сперматозоона втримується близько 40 % дезоксирибонуклеиновой кислоти (ДНК) і в ці ж зонах спостерігається найбільш виражена реакція на аргінін. Хвіст сперматозоона складається з актимиозиноподобиого речовини

У клітинах сперматогенезу відзначена позитивна реакція на ДНК (Фольгена), у сперматогониях- сильна й гомогенна, у сперматоцитах - грубозерниста, бліда, у сперматидах - бліда, ретикулярна. На відміну від клітин сперматогенезу розвинені сперматозооны відрізняються досить значною активністю ДНК, яка спостерігається вже тоді, коли голівка сперматозоона ще перебуває в сустентоците. У сперматозоонах утримуються кальцій, магній, залізо, мідь, калій. Калій утримується переважно в голівці ( крім її вакуолі) і середньої частини сперматозоона, магній визначається у великій кількості в околоядерном просторі. Залізо, мідь концентруються в ядрі й хвості

Далеко не всі описані біохімічні тести можуть бути використані для діагностики. Однак такі, як визначення ферментного спектра, іонного складу, розподілу ДНК, амінокислотного складу эякулята, є перспективними й можуть бути використані для вивчення патогенезу й складних механізмів патоспермии при різних формах безплідності в чоловіків